• icon.partners

Трудові відносини з програмістом: нюанси договору та цікаві кейси


Юристи часто стикаються з використанням компаніями стандартних шаблонів трудових договорів, навіть у відносинах з ключовими працівниками. Такі шаблони не містять нюансів, які важливо врахувати в роботі з програмістом, наприклад, перехід авторських прав на інтелектуальну власність, пункти про нерозголошення конфіденційної інформації, детальний перелік трудових обов’язків.


При укладенні типового трудового договору з програмістом роботодавець ризикує втратити не тільки авторські права на інтелектуальну власність, а клієнтів, прибуток та готовий продукт.


Договір — основа трудових відносин в IT


Команду фахівців на проєкт залучають через прямий найм чи аутсорс, але в обох випадках основа трудових відносин між працівником та роботодавцем — трудовий договір.


Поширена проблема взаємовідносин роботодавця та програміста — порушення авторських прав та незаконне використання інтелектуальної власності. Інколи працівники використовують інтелектуальну власність роботодавця в особистих цілях з наміром заробити «на стороні» у конкурентів або створити власний бізнес. Щоб цього уникнути, необхідна комплексна договірна база, зокрема, трудовий договір, посадова інструкція, угода про нерозголошення комерційної таємниці.


Детальний перелік обов’язків


Чітке визначення посадових обов’язків програміста в трудовому договорі допоможе встановити, у результаті якої роботи створюється службовий твір.


Якщо програміст створив продукт за межами обов’язків, навіть у робочий час і при використанні потужностей роботодавця, такий результат роботи не належить компанії. Якщо роботодавець потребує виконання задач поза межами обов’язків працівника, необхідно скласти окремий договір та передати результат роботи через акт приймання-передачі.


Майнові права на інтелектуальну власність


Потрібно чітко встановити перелік прав інтелектуальної власності та момент їхнього переходу від програміста до компанії. У трудовому договорі має бути пункт, за яким роботодавець може змінювати, передавати та розпоряджатися результатами роботи за власним бажанням.


За створення об’єктів інтелектуальної власності працівник отримує авторську винагороду. Порядок її нарахування, розмір, способи видачі встановлюються за домовленістю сторін та детально описуються.


Умови праці програміста


Іноземні ІТ-компанії роками використовують дистанційний режим роботи та персональні робочі графіки. Однак незалежно від того, чи залучені фахівці дистанційно або працюють в офісі, у трудовому договорі встановлюється:

  • робочий графік

  • час відпустки

  • перерви на обід

  • варіанти, якщо працівник не використав відпустку або вихідні


Навіть за умови дистанційної роботи, матеріально-технічну базу для виконання обов’язків надає роботодавець, якщо інше не передбачено договором.


Захист конфіденційної інформації


Коли програміста залучають на проєкт, він отримує доступ до конфіденційної інформації. Тому додатково до трудового договору підписують Угоду про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA).


NDA містить:

  • перелік інформації, яка вважається конфіденційною

  • права та обов’язки програміста при доступі до інформації

  • строк обмеження розповсюдження інформації після звільнення

  • відповідальність за розголошення інформації або несанкціонований доступ

  • процедура відшкодування збитків


Можна додати пункти про неконкуренцію (non-compete) і непереманювання (non-solicitation) — тимчасова заборона працювати в конкретно визначених сферах та переманювати клієнтів. Детальне визначення цих пунктів важливе: суди негативно ставляться до загальних формулювань.


Рекомендуємо вам приділяти достатньо уваги та часу для правильного складання та оформлення трудових контрактів, щоб уникнути ризиків у майбутньому. Нижче ми навели декілька прикладів-ситуацій, коли достатня договірна база дійсно мала значення.


Цікаві кейси


Кейс №1


Логістична компанія звернулася до девелоперської студії для створення мобільного застосунку. Після обговорення нюансів сторони уклали договір на 300 тисяч євро.


Після початку роботи замовник ще раз обміркував умови і вирішив, що ціна занадто завищена. Він напряму звернувся до програміста, який очолював проєкт. Запропонував 70 тисяч євро за завершення мобільного застосунку та постійну посаду у штаті.


Замовник та виконавець розірвали договір. Логістична компанія виплатила 15 тисяч євро за вже виконану роботу. Програміст звільнився і закінчив розробку застосунку, тим самим порушивши права на інтелектуальну власність девелоперської студії.


У трудовому договорі між студією та програмістом було зазначено, що результати діяльності працівника, які виникають під час роботи в межах завдань від роботодавця, вважаються службовим твором. Права інтелектуальної власності на нього належать роботодавцеві.


Дії програміста завдали шкоду девелоперській студії. Почався суд, в якому ці дії були визнані незаконними. Призначили штраф, а готовий мобільний застосунок був переданий законному власникові.


Кейс №2


Розробник великої компанії створив застосунок, який компанія використовувала як базовий для своєї діяльності. За 2 роки він вирішив звільнитися та розпочати власний бізнес.


У трудовому договорі з програмістом не було пункту про передачу прав на створену програму, тому права інтелектуальної власності належали йому. Розробник запропонував колишньому роботодавцеві укласти ліцензійну угоду на умовах простої невиключної ліцензії для некомерційного використання.


За рік з коду був видалений знак авторського права програміста. Розробник програми вважав, що права порушені та звернувся до суду. Було встановлено факт застосування програми в комерційних цілях декількома компаніями. Суд зобов’язав колишнього роботодавця припинити протиправні дії та сплатити на користь програміста 3 суми:

  • за видалення знаку авторського права з коду,

  • за відтворення програми,

  • за надання комерційного доступу до примірника на сервері компанії.


Кейс №3


Компанія з мережевої безпеки подала позов на невелике ТОВ, яке займалося схожою діяльністю. Зміст позову — ТОВ використовує технології, які належать позивачеві.


Підприємство-відповідач було засновано колишніми працівниками Компанії. На момент заснування ТОВ, вони ще працювали в Компанії. Суд встановив, що трудові договори працівників містили пункти про перехід прав на службовий твір до роботодавця. Додатково, договір мав пункт про non-compete (неконкуренцію), який забороняв працівникам займатися аналогічною діяльністю самостійно або в складі фірми-конкурента протягом 3 років після звільнення. Позивач надав докази, що при звільненні програмісти отримали велику грошову компенсацію за пункт non-compete.


Програмісти з ТОВ не мали права використовувати технологію позивача без дозволу. Також суд взяв до уваги компенсаційну виплату за недодержання пункту non-compete. Тому за порушення прав інтелектуальної власності ТОВ сплатило штраф на користь Компанії, а через пункт non-compete програмісти продали частки в підприємстві.